Новини

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ щодо подій довкола церкви у Славську

18.05.2019

 ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

ДО УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ,

ОРГАНІВ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

Ми, всі ті, хто вболіває за збереження української культурної та духовної спадщини, ті, хто шанує і високо цінує українське мистецтво, обурені свавіллям і беззаконням, у якому опинилися наші пам’ятки.

Нещодавній приклад руйнування переходить усякі межі зухвалості та невігластва. Йдеться про розписи та оздоблення церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Славському, що на Львівщині, авторства таких знаних митців, як Модест Сосенко, Юліан Буцманюк, Іван Левинський, які працювали під опікою митрополита Андрея Шептицького. Церкву збудовано 1901 року за проектом архітектора Василя Нагірного, розписано з 1909 року. Ні знамениті імена авторів, ні унікальні мистецькі якості малярства, ні роз’яснення та прохання фахівців-реставраторів, ані припис Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про усунення порушень Закону України не вберегли церкву від варварства та вандалізму. 15 травня цього року розписи було знищено, збито разом із тиньком до голої цегли. Така сама доля спіткала й керамічну плитку, виготовлену спеціально для інтер’єру цієї церкви на фабриці кахлевих печей Левинського.

Важко собі уявити, що це руйнування здійснене за вказівкою самого пароха славської церкви, о. Андрія Петришина та за відсутності твердої і однозначної позиції єпархії та решти церковної ієрархії проти такого чину. Важко уявити, що Українська греко-католицька церква не лише нехтує думками і оцінками фахівців, а й так зневажає українську культуру і український Закон.

Нагадуємо, що церква Успіння Пресвятої Богородиці у Славському є пам’яткою архітектури місцевого значення, охоронний номер 2922-М. Закон України «Про охорону культурної спадщини» безпосередньо зобов’язує ремонтні та реставраційні роботи на таких пам’ятках виконувати за наявності письмового дозволу відповідної обласної державної адміністрації на підставі погодженої науково-проектної документації, якій передують необхідні науково-дослідні роботи.

Ми пам’ятаємо, як в радянський час в церквах влаштовували стайні, ферми і склади, щоб в усякий спосіб затерти український культурний слід. Зараз, коли релігію не переслідують, коли в Україні є досить науковців і фахівців, ми дійшли до того, що таке саме нищення чиниться руками самих українців, а очевидну цінність української культурної спадщини треба доносити не тільки до дезорієнтованої, заблукалої громади, але і до самої церковної адміністрації. Адміністрації, яка виводить всю свою історію та культурну політику від постаті Андрея Шептицького, великого та послідовного покровителя українського мистецтва, треба нагадувати, що мистецькі твори церковного малярства мають велике значення не лише як частина церковного обряду, а і через те, що вони є свідками прив’язання українського народу через роки і століття до християнської віри.

Втрата, якої ми зазнали, стосується всіх, не лише християн, а ту нашу спадщину, яка ще жива, ми втрачаємо вже сьогодні. Власними руками позбавляємо себе тих багатств, без яких неможлива успішна Україна. Прекрасні розписи славської церкви, цілісність та автентичність її інтер’єру втрачені назавжди. Фахова думка та знання зневажені. Ця ситуація ставить під загрозу і без того загрожену охорону пам’яток в Україні.

Вимагаємо належної реакції від найвищих ієрархів Української греко-католицької церкви. Закликаємо церкву застосувати свій авторитет і вплив проти поширення невігластва та сваволі.

Так само вимагаємо належної реакції від відповідних уповноважених органів охорони культурної спадщини і правоохоронних органів України.

Ми підписуємося нижче не лише як фахівці, кожен у своїй царині, чи то в мистецтві, архітектурі, історії тощо, але і як нащадки, діти та внуки тих людей, які боролись за Україну, в тому числі й гнаних у заслання священиків.

16 травня 2019 р.

Підписати Листа можна за посиланням