ЗМІ про нас

Львову повертають дерев’яні вікна

09.01.2019

Львівським кам’яницям спробують повернути дерев’яні вікна, а де ще можливо – зберегти ті, що залишилися.

Попри те, що заміна вікон на пластикові в історичній частині Львова незаконна, щороку на фасадах міських будинків з’являються сотні нових склопакетів. У міській раді кажуть – сподіваються нарешті знайшли спосіб подолати проблему. З цього року власникам квартир у старих кам’яницях Львова планують фінансово допомагати при реставрації давніх дерев’яних вікон. Відповідну програму винесуть на розгляд сесії міської ради вже у січні. Вона стане своєрідним доповнення до програми з реставрації історичних брам, яка діє у місті з минулого року.

Штрафи за пластик

Відколи з’явилися порівняно дешеві і теплі пластикові склопакети, вигляд львівських кам’яниць почав різко змінюватися. Замість красивих, часто кольорових та унікальних у своїй будові вікон на них почали з’являтися типові білі прямокутники. На «епідемії» пластику як одній з найбільших загроз автентичному вигляду Львова ще 2010 року наголошував експерт Міжнародної ради з охорони пам’яток (ІКОМОС) Ганс Каспарі, який у той час перебув з візитом у Львові від імені ЮНЕСКО. Вже тоді фахівці говорили про половину втрачених давніх вікон. Сьогодні ж, на думку голови львівської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрія Салюка, їх у місті залишилося не більше 15%.

«Вікна будинків – це не лише приватна справа власника помешкання чи комерційного приміщення. Вона надзвичайно важливі для сприйняття будинку в цілому і, ба більше, – інтер’єру вулиці. Кожна така деталь у підсумку творить сприйняття міста», – каже Андрій Салюк.

Як пояснює юрист управління охорони історичного середовища міста Львова Олег Хандин, заміна будь-якого вікна в історичному ареалі – а це більшість вулиць із давньою довоєнною забудовою – має здійснюватися лише за погодженням з їхнім управлінням. Однак на практиці туди майже не звертаються.

«Інколи до нас приходять мешканці з центральної частини міста. Влітку це може бути приблизно 10 звернень на місяць. Але ця кількість не співвідносна з тим, скільки міняють насправді», – розповідає юрист.

З квітня 2018 року за самовільні заміни вікон почали штрафувати.

«Щотижня на засіданні адміністративної комісії ми розглядаємо порушення законодавства про охорону історичної спадщини щодо незаконних дій, вчинених фізичними особами на об’єктах культурної спадщини Львова в центральній частині міста, і найпоширеніше порушення – це встановлення пластикових вікон замість дерев’яних», – каже заступник міського голови Львова Андрій Москаленко.

Мінімальний штраф за пластикове вікно – 850 грн. А от максимальна сума різниться залежно від того, йдеться про фізичну чи юридичну особу. Львів’янам, які замінили вікна у помешканні, загрожує до 1700 грн штрафу, юридичним особам – до 170 тис. грн.

За словами Олега Хандина, протягом 2018 року комісія наклала більш ніж 500 штрафів. Понад те, зобов’язала власників приміщень замінити самовільно встановлені вікна. Однак чи справді порушники сплатили штрафи, а головне – чи замінюють незаконний пластик, в управлінні охорони історичного середовища не знають, бо не моніторять ситуацію.

«Наша робота – накласти штраф. Якщо людина не згідна з постановою, може подати скаргу на голову адмінкомісії або подати до суду. Такий позов був один і близько 10 скарг», – каже юрист управління.

Альтернатива від міста

Не лише карати за пластик, а й допомогти зберегти та повернути дерев’яні вікна пропонують у ЛКП «Археологічно-архітектурна служба міста Львова». Аби передбачити на це кошти, депутати у січні мають затвердити спеціальну програму. Вона передбачатиме спільне фінансування реставрації вікон мешканцями та міським бюджетом. Стосуватиметься вона історичних вікон як у будинках, що мають статус пам’ятки, так і в звичайних. Головне – щоби будинок був в історичному ареалі, межі якого у Львові дуже широкі.

«Ідея у тому, що мешканці, які мають бажання відреставрувати дерев’яні вікна, фінансуватимуть 40% вартості, а місто дофінансовуватиме 60%», – пояснює Тетяна Балукова.

Якщо в середньому реставрація такого вікна обходиться у 13 тис. грн, то мешканець повинен буде сплатити лише 5,2 тис. грн. Посадовці сподіваються, що ціна, співмірна з витратами на заміну на пластикове вікно, переконає львів’ян. При цьому, наголошують, якість оновленого вікна буде набагато кращою за замінене.

«Дуже часто у Львові неправильно монтують нові вікна, через що після їх заміни не вдається досягти бажаної енергоефективності. Натомість ми працюємо з дуже фаховими реставраторами, які гарантують, що після проведених робіт старі вікна будуть “теплими”», – пояснює Тетяна Балукова.

Водночас у Ратуші планують дати шанс Львову не лише зберегти існуючі вікна, а й повернути більше дерева на фасади. Співфінансувати повернення копії історичного вікна пропонують тим, хто незаконно поставив сучасні вікна та був оштрафований адмінкомісією. Щоправда, у такому випадку мешканцю доведеться оплатити штраф, а також 50% вартості вікна. І на таке дофінансування міста зможуть претендувати лише власники приміщень, що є у будинках – пам’ятках архітектури.

Андрій Салюк каже, що відтворити втрачені старі дерев’яні вікна надзвичайно важко, а інколи і взагалі неможливо. Але повернути місту більш автентичний вигляд треба спробувати. Експерт наполягає: важливо не просто замінити пластик на дерево, а зробити правильний поділ вікон і навіть, у певних випадках, використати правильне скло.

«У багатьох будинках, де були дуже гарні вікна та різьблені колонки, вони втрачені – і ми не можемо їх відтворити. Особливо це стосується будинків сецесії та еклектики, де особливу увагу приділяли деталям. Наприклад, вікна в сецесійних будинках могли відрізнятися залежно від поверху, адже це була частина естетики фасаду. Коли ж ми говоримо про визначні пам’ятки, то важливо, крім збереження історичного поділу та кольору вікна, використовувати скло, яке наближене до історичного. У сучасних віконних пакетах використовують скло, зроблене за сучасними технологіями. Воно ідеально рівне. Залежно від кута, під яким ми дивимось, воно або виглядає як дзеркало, або ніби провалюється і непомітне. Старе скло переливається, адже кожне вікно мало свою кривизну і по-різному відбивало світло», – каже пам’яткоохоронець.

Схожа програма до тієї, яку сьогодні пропонує місто, діяла у Львові з 2009 до 2017 року. Тоді Німецьке бюро технічної співпраці оплачувало частину реставрації історичних вікон в рамках програми «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова». Співвідношення фінансування було таким: з 2010 до 2012 року – 60% коштів оплачувало німецьке товариство, 20% – місто, 20% – мешканці; з 2013 до 2017 року – 70% коштів оплачувало німецьке товариство, 30% – мешканці. За сім років у рамках програми відреставрували 586 вікон.

Реставрацію скількох вікон вдасться дофінансувати з міського бюджету цього року, залежатиме від програми. Наскільки ж швидко зміниться Львів, залежатиме від інформаційної кампанії та бажання самих львів’ян.

«Якщо ми в рік реставруватимемо навіть 100 вікон, але люди і далі замінюватимуть інші на пластик, це мало що змінить. Треба передусім, щоб люди зрозуміли цінність старого дерев’яного вікна», – каже Тетяна Балукова.

Мирослава Іваник

Збруч