Новини

Хроніка злочину: 

10 травня – мешканці Славська звернулись до львівських архітекторів і повідомили про наміри збити розписи.

12 травня – відбулась перша зустріч експертів з парафіянами та отцем. На зустрічі з’ясували, що отець має намір збити розписи.

13 травня – до Славська виїхала робоча комісія за участі реставраторів, мистецтвознавців, пам’яткоохороців, а також представників обласного відділу охорони культурної спадщини. Експерти спробували пояснити цінність малярства та юридичні моменти: жодних прав на проведення будь-яких робот у церкві, що є пам’яткою архітектури не було.

14 травня – відбулась ще одна робоча комісія за участі представників Львівської ОДА з залученням священиків єпархії. Настоятелю храму Андрію Петришину спробували вручити припис про зупинення робіт з руйнування пам’ятки архітектури. На цей момент розписи на нижньому рівні були частково збиті і втрачено частину плитки фабрики Івана Левинського. Після того як отець відмовився взяти припис, про це було складений відповідний протокол.

Не зважаючи на звернення громадськості та попередження органу охорони культурної спадщини у середу 15 травня за три години – від 14.00 до 17.00 усі розписи були збиті і знищені. Усе цінне малярство було втрачене.

 ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

ДО УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ,

ОРГАНІВ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

Ми, всі ті, хто вболіває за збереження української культурної та духовної спадщини, ті, хто шанує і високо цінує українське мистецтво, обурені свавіллям і беззаконням, у якому опинилися наші пам’ятки.

Нещодавній приклад руйнування переходить усякі межі зухвалості та невігластва. Йдеться про розписи та оздоблення церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Славському, що на Львівщині, авторства таких знаних митців, як Модест Сосенко, Юліан Буцманюк, Іван Левинський, які працювали під опікою митрополита Андрея Шептицького. Церкву збудовано 1901 року за проектом архітектора Василя Нагірного, розписано з 1909 року. Ні знамениті імена авторів, ні унікальні мистецькі якості малярства, ні роз’яснення та прохання фахівців-реставраторів, ані припис Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про усунення порушень Закону України не вберегли церкву від варварства та вандалізму. 15 травня цього року розписи було знищено, збито разом із тиньком до голої цегли. Така сама доля спіткала й керамічну плитку, виготовлену спеціально для інтер’єру цієї церкви на фабриці кахлевих печей Левинського.

Важко собі уявити, що це руйнування здійснене за вказівкою самого пароха славської церкви, о. Андрія Петришина та за відсутності твердої і однозначної позиції єпархії та решти церковної ієрархії проти такого чину. Важко уявити, що Українська греко-католицька церква не лише нехтує думками і оцінками фахівців, а й так зневажає українську культуру і український Закон.

Нагадуємо, що церква Успіння Пресвятої Богородиці у Славському є пам’яткою архітектури місцевого значення, охоронний номер 2922-М. Закон України «Про охорону культурної спадщини» безпосередньо зобов’язує ремонтні та реставраційні роботи на таких пам’ятках виконувати за наявності письмового дозволу відповідної обласної державної адміністрації на підставі погодженої науково-проектної документації, якій передують необхідні науково-дослідні роботи.

Ми пам’ятаємо, як в радянський час в церквах влаштовували стайні, ферми і склади, щоб в усякий спосіб затерти український культурний слід. Зараз, коли релігію не переслідують, коли в Україні є досить науковців і фахівців, ми дійшли до того, що таке саме нищення чиниться руками самих українців, а очевидну цінність української культурної спадщини треба доносити не тільки до дезорієнтованої, заблукалої громади, але і до самої церковної адміністрації. Адміністрації, яка виводить всю свою історію та культурну політику від постаті Андрея Шептицького, великого та послідовного покровителя українського мистецтва, треба нагадувати, що мистецькі твори церковного малярства мають велике значення не лише як частина церковного обряду, а і через те, що вони є свідками прив’язання українського народу через роки і століття до християнської віри.

Втрата, якої ми зазнали, стосується всіх, не лише християн, а ту нашу спадщину, яка ще жива, ми втрачаємо вже сьогодні. Власними руками позбавляємо себе тих багатств, без яких неможлива успішна Україна. Прекрасні розписи славської церкви, цілісність та автентичність її інтер’єру втрачені назавжди. Фахова думка та знання зневажені. Ця ситуація ставить під загрозу і без того загрожену охорону пам’яток в Україні.

Вимагаємо належної реакції від найвищих ієрархів Української греко-католицької церкви. Закликаємо церкву застосувати свій авторитет і вплив проти поширення невігластва та сваволі.

Так само вимагаємо належної реакції від відповідних уповноважених органів охорони культурної спадщини і правоохоронних органів України.

Ми підписуємося нижче не лише як фахівці, кожен у своїй царині, чи то в мистецтві, архітектурі, історії тощо, але і як нащадки, діти та внуки тих людей, які боролись за Україну, в тому числі й гнаних у заслання священиків.

16 травня 2019 р.

Підписати Листа можна за посиланням

У Міжнародний день пам’яток та визначних місць, що відзначають 18 квітня, у Львові оголосили про старт проекту «Бій за спадщину». Його мета – врятувати пам’ятки, які у дуже поганому стані. Ініціатори проекту – Товариство охорони пам’яток та громадська організація «Чорна Галич». 

Читати далі

3D модель виняткової пам’ятки архітектури і мистецтва у Львові – каплиці Боїмів створять на замовлення Товариства охорони пам’яток. Підготовлені та опрацьовані матеріали будуть важливим доповненням до вже раніше проведених досліджень та обмірів, виконаних українськими та іноземними інституціями. Вони будуть використані для потреб майбутніх реставраційних робіт.

Читати далі

Археолог Максим Левада просить допомогти повернути до України шолом, який незаконно вивезли з України.

За його словами, 09 липня 2017 року людиною під ніком Pislarij на аукціоні Violity було продано цей бронзовий шолом. Початкова ціна була 10.000 гривень, за лот боролися 11 покупців, які зробили 118 ставок, а пішов він за 50.400 гривень.

В описі, який супроводжував цей лот на аукціоні, Pislarij зазначив: «Редчайшая находка – Бронзовый шлем периода поздней бронзы. Находки единичны во всей Европе. При обнаружении были поломки по низу тульи около прижизненного ремонта (по фото чётко видны заклёпки того периода). Реставрировался профессиональным реставратором, поломки были закрыты, для усиления тульи внутри вставлен стальной обруч. В процессе транспортировки, к сожалению, выломался кусочек около шишака (на фото видно). Кусочки прилагаются».

Ці «заклёпки того периода» від «прижизненного ремонта» дуже важливі, бо вони індивідуальні, як відбиток пальця. Підробити їх неможливо, а це дає змогу завжди впізнати шолом, пояснює науковець.

«Це унікальна знахідка! Таких шоломів відомо на всю Європу буквально кілька одиниць. Вони датуються періодом раннього Гальштату, тобто ХІІ – першою половиною Х ст. до Р.Х. Таким чином цьому витвору древнього зброярства більше ніж три тисячі років! Таких шоломів немає в жодному музеї України.

Професор Микола Бандрівський, якому я сердечно дякую за консультацію, вважає, що цей шолом міг бути знайдений десь в ареалі Голіградської культури (в основному сьогоднішня Івано-Франківська область, південь Тернопільської, Львівської і західні райони Чернівецької областей)», – пише Максим Левада у тексті, який опублікував потрал «Музейний прості».

Минуло трохи більше року і шолом було виставлено вже на лондонському аукціоні Timeline, а 04 вересня 2018 року продано за 11.875 фунтів стерлінгів (лот № 0499). Лот мав назву «Карпатський шолом бронзового віку»

При перепродажі було зазначено, що це власність однієї дами, яка мешкає в Кенті, а шолом походить з колекції її дідуся, що він придбав у Німеччині після Другої Світової війни.

«Дуже добре, що на фото з аукціону Timeline ми бачимо той самий ремонт, що і на фотографіях з Violity!», – пише Максим Левада.

Він звертається, зокрема, до народного депутата Дмитра Тимчука, аби той допоміг з поверненням шолому, як колись допоміг з поверненням унікального меча вікінга з Естонії.

«Мені соромно, що ми вкотре втратили такий унікальний артефакт, і вкотре через сумнозвісний Violity. Але набагато соромніше мені стало від листа, який я днями отримав від колеги з Центральної Європи. Він написав таке: «Я знаю, де зараз знаходиться шолом… Мені просто потрібно знати, до кого звертатися з української влади – може, ви можете мені допомогти?». Соромно мені від того, що я наперед знаю – ніхто у нас нічого не робитиме.

Я дуже поважаю народного депутата Дмитра Тимчука! І не лише за те, що він зробив для повернення «меча вікінга». Але якби він тоді не втрутився особисто, ми ніколи би не повернули той меч. Бо жодна державна структура не реагує на чисельні звернення стосовно знищення та продажу нашої археологічної спадщини. Навіть попри вибори, під час яких завжди загострюється традиційна тріскотня про патріотизм та роль культури.

Тому я хочу звернутися до нього іще раз – допоможіть, будь ласка, бо більш немає до кого волати! Ми змогли тоді, зможемо і зараз. Як тільки розпочнеться офіційне слідство, усі бариги з Violity побіжуть гамузом здавати один одного, як це і було тоді, минулого разу!..

Історія «Меча вікінга», нагадаю, розпочалася після того, як народний депутат Дмитро Тимчук, побачивши мою публікацію на цьому сайті, зробив відповідні запити та забезпечив підтримку поверненню в Україну вкраденого у нас унікального артефакту. Чи може ця історія повторитися іще раз?», – написав Максим Левада.