2010 року десятки небайдужих львів’ян, серед яких були, зокрема, реставратори, пам’яткоохоронці, фотографи, журналісти, програмісти, музиканти, студенти та багато інших взялись рятувати одну з найбільш цікавих скульптур вулиці Січових Стрільців – скульптуру Меркурія на будинку №3. Так народилась і три роки працювала ініціатива «Врятувати меркурія».
Чому Меркурій?
Атланти з балконами на плечах, скульптури на атику, фігурки Богоматері та святих у нішах, кумедні маскарони на фасадах, – усе це фрагменти унікального, успадкованого нами Львова. Хоч вони й становлять лише частину ширшого ансамблю, проте часто захоплюють і зворушують нас своєю виразною індивідуальністю.
На жаль, ці успадковані від попередніх поколінь «статусні аксесуари» здебільшого перебувають у плачевному стані, своїм непрезентабельним виглядом раз у раз завдаючи Львову дрібних, але дошкульних іміджевих ударів. Винуватцем тут не лише «пожирач речей» – час, а й не менш руйнівна байдужість суспільства. Проти часу ми нічого не вдіємо; здолати байдужість – цілковито в наший силах.
Про Меркурія
Меркурій народився разом із будинком, який він прикрашає, у 1887 році. Тоді це було Управління залізниці, а вулиця назвалася 3 травня, на честь дати прийняття польської конституції. Cтатуя вінчає аттик неоренесансової споруди і є втіленням залізничного руху, як найшвидшого на той час.
Біля Меркурія можна побачити дітей, які тримають атрибути залізниці. На рясно декорованому фасаді над вікнами другого поверху також знаходяться алегоричні фігури Електрики, Механіки, Інженерії.
Цей будинок львів’яни знають добре, бо якраз тут знаходиться прохід в колишній пасаж Гаусмана – зараз проїзд Крива липа. Архітектором будівлі є Вінсент Равський молодший, випускник Львівської і Віденської політехнік. Автором скульптури є професор Львівської політехніки Леонардо Марконі (6.10.1835, Варшава – 1.04.1899, Львів). Його скульптури також можна побачити на аттику Львівської політехніки, будівлі Галицької ощадної каси («львівська статуя Свободи»), зараз це Музей етнографії, на фасаді Гранд-готелю, також скульптури на готелі Жорж виконані за проектом Марконі. І це далеко не повний список його культурної спадщини.
Фігура Меркурія є свого роду варіацією відомої праці Джованні да Болоньє (XVII ст.), де Меркурій представлений на голові Горгони – Марконі помістив його на колесі фортуни. Можна порівняти цю працю зі скульптурою француза Александра Фальгюера (XIX ст.) «Переможець півнячих боїв», Марконі міг ознайомитися з нею під час навчання в Римі. Ковані залізні ворота було зроблено в слюсарній майстерні Яна Дашка.
У 1893-1939 роках тут постали готель і кав’ярня «Імперіаль». 1915-го в будинку зупинявся відомий американський письменник Джон Рід. Пізніше тут були торгівельний дім галантереї і парфумерії «Імпор», у 50-х роках XX ст. – середня сільськогосподарська школа з підготовки голів колгоспів, в часи СРСР і зараз – Фонд держмайна, також зараз тут знаходиться відділення «Укрсоцбанку».
Порятунок скульптури
Аби врятувати Меркурія учасники ініціативи зібрали більше 43 тис грн. Ще 170 тисяч виділило Німецьке товариство міжнародної співпраці GIZ. За ці гроші вдалось спершу обстежити пам’ятку і створити реставраційне завдання, розробити проект реставрації і власне провести саму реставрацію. Львівському Меркурію повернули руку і захистили від руйнування. Восени 2012 року роботи завершили.
Фото: Максим Баландюх